В житті, як у казці буває,
З неба манна частенько падає.
Так тоді ти з'явився мені,
Хоч не янгол у білому сні.
Не чекала тебе, не хотіла,
Ти десь сам як із неба зваливсь.
Та лиш чара якась поманила,
І вже руки тихенько сплелись.
Як я згадую все те, що було,
В душі морок з'являється скрізь.
Все так швидко тоді проминуло,
Не відчула майбутніх я сліз.
Я скучаю, чекаю і плачу,
Бо тебе лиш одного люблю.
І хоч знаю тебе не побачу,
Я надіюсь, і вірю, і жду…
2004 рік
