він писав їй вірші і за руку тримав подовгу
цілував при потребі і без. не хотів
бути заблизько. просто достатньо поруч
і від милої сміху горів і млів
і пройшли місяці. жовтень, березень, квітень
сколихнуло обох. впало на землю небо
впали стіни. бажання ніде подіти
шепотів їй вірші, вона видихала:"не треба"
дні спливали. хвилини ударами в серце
не чекала. забути теж не могла
в її небі зорі падали мертво
рйнувала мости. палила поки жива
