Відкинутий Богом,забутий стежками,
Покинув хатину,
З людями ляльками..
І вище я лину,
І біль покидаю,
Дивлюся на небо,
Там пташка літає,
І з горя сміється,
Добре живеться..
Хай краще убється!
Що буде із нами?
Нічого не буде!
Не гідні ви люди,
Щоб з вами страждали,
Біль всю морили,
Терпіли,кохали..
Горе лиш тому,
Шо іншого бє,
А далі ,потому,
Із чарочки пє.
Весело жити,
Всіх обс#%ати,
І вовком та й вити,
А потім казати,
Що доля така,
Що смерть та прудка,
Голова не легка.
Скаржитись вічно,
Любов загула,
А ті і не знають:
Вона не була,
не жила,
не пила...
І з чимсь залишившись,
Ми завжди страждаєм,
Бо в долю не вірим,
А тільки кохаєм....
