Прийшла Гандзя із роботи,
Сіла відпочити,
Тай питає у сусідки,
"Що будеш робити"?
А сусідка каже Гандзі:
"Піду траву жати,
Чоловік лежить у хаті,
Хоче дуже спати."
"Ти здуріла!-Каже Гандзя,
Як він може спати?
Кричать криком поросята,
Пора годувати."
А корова без води,
Рветься, то туди й сюди,
Цілий день на сонці,
Стоїть на припоні.
Каже Гандзя до сусідки:
"Не дай йому їсти,
Не вари і не печи,
Ти худобу бережи."
Тай побачиш, що буде,
Не сьогодня, завтра,
Він же спати не буде,
І до ліжка не піде.
Ось проходить зодва дня,
Сусід йде з роботи,
Каже, що якась дурня,
Стала жінка не така.
Тай чому питає Гандзя?
Уже й жінка не така,
А сусід відповідає:
Що вечеряти не має.
"Я ж не вмію готувати,
Тільки вмів я Гандзю спати,
Свою жінку так ганяв,
Щей до плуга запрягав."
А вона щей як на гріх,
Не заходить на поріг.
Спить з коровою в хліві,
І по вуха вся в лайні.
"Перепрошу свою жінку,
Хай піджарить одну грінку,
Тай за розум я візьмуся,
Бо вже сильно я журюся.
Тож піду но я сьогодня,
Свиней годувати,
А ти мила моя жінко,
Готуй вечеряти."
Пора годувати."