Зустріч. Цікава річ.
Така ж неможлива як день і ніч..
На мить усмішка на обличчі, -
кожен показує величність
забувши все. Хіба ж це чесно?
Брехати так спокійно й лесно
й топтати совість у смітті...
Аж розум плаче у пітьмі:
у масці тісно і не зручно -
не будеш лаятись ж гучно.
А хотілось б... Та не можна
коли навпроти душа порожня:
не те що бездарна й пуста,
а обмежена й безмежно густа.
І, на жаль, ми всі однакові....
при зустрічі всі гонорові.
