Жарить сонце як в печі
Ніде тінь сховати,
Заховався я в покліт
Віршика писати.
Квочка Дуся на зорі
Вивела курчата ,
До обіда надворі
Пасли онучата.
У сусіда, що навпроти
Тявкали сучата,
Три дні саме перед цим
Вивелись малята.
Закінчилось молоко
У сучки Федори,
Сусід п’яний як дручок
Вигнав її з двору.
Носаком їй під хвоста
Як зарвав , зацідив,
Полетіла як скажена
По дворах сусідів.
Чом ти сука не котяра,
Мишку йди впіймати.
Маю вдома своїх троє,
Нічим годувати.
Як собачки їсти хочуть
Не приходить спати.
Тож навіщо сучці миші
Коли є курчата….
Верещала квочка Дуся,
Здалася без бою.
За хвилину зозулястих
Лишилося двоє.
На колінах Сашка лазив,
Песики мурчали.
Зодоволені усі,
“ Федю” цілували.
Дядько ж Яша приловив
Біля будки Сашку.
Сучка зникла десь у мить
Жалько бідолашку……
Мабуть бідна утопилась.
Став кульгати Сашка
Квочка Дуся дяді Яши,
Знову кудкудаче……
Отака вона мораль
Хай господь пробаче.
Жаль Федору і діток,
- Бо життя собаче !
