А лiтечко розкинуло теплiнь.
Горобчики пiд стрiхою: - Цвiрiнь!
Грайливо в"еться по паркану хмiль,
Спориш звабливо розiслав постiль.
Красунi-вишнi соком налились,
Мов тi дiвчата у вiнках колись
Стоять, а iм моргають парубки -
З-за огорожi молодi дубки.
А у садку вже квiтне рута, м"ята,
Мелiса розiслалася крислата.
Панич до них схилятися не хоче,
Ружi моргне, до айстри зарегоче.
А мальви, мальви... Ой, якi пригожi!
До сонця пнуться все вiд огорожi.
Майори щедро змiнюють обнови,
А чорнобривцi тiльки мружать брови.
А поряд них - троянди гордовитi,
Мов медом iх вуста п"янкi налитi.
Хмелять, квiтують, ваблять нiжним цвiтом.
Ой, гарно як, ой, як же гарно лiтом!
... чарівно описали те, що навіть очі того і не помічають ... класно
Лидия Науменко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, пройшла весна, вiдцвiли сали, швидко злетить лiто, а ми все не помiчаем, нам нема коли зупинитися, придивитися на цю красу, Отак злiтае i життя, не встигаеш оглянутись... Дякую, Салтане! Завжди приемно поспiлкуватися з Вами!