Пульсує кров і серце б'ється...
Це відчуття... Назовні рветься.
Чому так сталося?
Невже доля зі мною поквиталася...
І ці думки... Вони мене бентежать.
Я хочу бути вільним...
Ще маю час... Не зволікати!
Зупинись! Ні кроку далі!
Ти знаєш... Наслідки...
Навіщо змушувати когось страждати?
Тоді мовчи... І не кажи!
Я спробую це витримати.
Сподіваюся саме пройде...
А ні, то так і буде...
Глибокого сенсу в моїх словах...
Напевне ніхто не знайде.
Стежина життя внікуди веде...
А іншого шляху я не шукаю.
Закривши очі я далі ступаю...
Прямую туди де заблукаю...
(8 сер 2011)