Про тебе подумаю і тягне плакати, Собі обіцяв я про це не балакати, У своїй брехні наче в небі блукаю, Бо вибору іншого зараз не маю. Як тяжко, як важко у собі тримати, І серце, і розум не можу здержати, Вони наче в змові,немов зговорились, Скажіть ,оченята, навіщо дивились? Ну хто вас просив споглядати уважно, Скажіть,що шукали у ній так відважно? Напевно знайшли бо ще досі тримає, Роками нікуди мене не пускає. Звільнитися хочу та це неможливо, Я вічність цілу проживу терпеливо, Шукатиму спосіб кохання вбивати , Й ніколи нікому про це не казати. © Коля Януш
ID: 434183 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 29.06.2013 00:05:32 © дата внесення змiн: 13.07.2013 17:09:10 автор: Коля Януш
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie