Між світів непримиренних
Сяє дивний світ.
Він чарує,
Він чаклує
Сотні, сотні літ.
Влітку вишня пломеніє,
Взимку теплий сніг.
Кинь зерно
У добру землю ,
Ось весняний квіт.
Та підкови… Бачив він
Не одних чобіт.
І чужі, і яничари,
І ходили, і топтали
Землі тої цвіт.
Так вітри...
Вітри недолі.
Не в’язався плід.
Козак з матір*ю прощався
Тихо у воріт.
Схід. І Захід.
Свищуть шаблі.
Кров із віку в вік.
Не один козак у землю
За країну ліг.
Ніч купальська
У віночку, у дівчини
Червоніє мак.
Не забутий в Україні
Той герой козак
Вибачте, Юрію, мабуть, помріяла трішки про Олексу, ото щось і заплуталась, а може, тому, що давно не чулися з Вами, Юро, га рного свята, світлих днів щиро
терен юрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ех, не дає життя до поезії добратись. Медового Вам всього.
Гарні твори, рядочки милі й поетичні, нарродні, етнографічні, трохи шкода, що використовуєте минулі символи, які вже створиили і якими оспівували світ минулі Творці(підказонька)
терен юрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую щиро за підказку, так якось місцями замість матовості, затертість.