І це все -
мені?
(Сірі хмари в сирім серці)
І це все -
мине?..
(Набухає, росте, пухне).
Оце все
німе
проростання трави в липні.
Оце все
липке
проростання в серцях страху…
Слиняві бруньки,
це було навесні:
ніби
ні чорного ніби,
ні білого не
було.
На вістрі вітрів
і на кінчиках
трав травня
заблимались чари,
і все ще могло
Бути….
Але щось не так:
Від такого тепла
за ніч
Усі посивіли
кульбаби, усі,
Віриш?
Ревіла я, віриш,
гарчала я там,
віриш?
Але у пітьмі
усі янголи нам
сірі.
Не смій переписувать
жодного слова!..
Сливи
по одній,
по краплі,
зеленими
опадають…
У темряві
усі очі мені -
сірі.
У темряві
усі губи мені -
сірі.
У темряві
відсиріли мені крила,
тепер я важкий
сірий камінь
на помежів’ї.
І це все -
мені?
(розбиваюсь в дрібні скалки)
І це все –
мине?..
(витікає пісок вічний…)