Хіба мало у небі хмаринок?
Та на жодну не кинув свій зір,
промарудився цілу всю днину,
у проблемах і пошуці втіх.
Як я неба не бачу, то хто я?
Очі маю, а, мовби, сліпий,
корчу з себе завжди героя,
б"юсь за себе, як хто не правий.
А у небі мандрують хмаринки,
кожна вище, далекіш мене,
наче бачать усі мої вчинки,
Їх, глузуючи, вітер жене.
Мого сенсу вони не сприймають,
я ж не знаю, навіщо - вони,
все біжать, не маючи краю,
по небесному колу весни.
тучки-овечки))
