Безвихідь всередину вогником згаслим
В шухляду де пиляться щастя ключі
І ніби прощення завдосталь припасла
Та знову назустріч надтихо мовчиш
Розвяжеш долоні, що вірністю скуті
Лиш одягопадом пристанеш у тінь
Замовкне пробач, на оголених грудях
Відплата, чи нові купуєш ключі?