Шукати дива у тиші свого серця... Відкривати незвідане між останніми миттєвостями літа... Трішки радості і ще більше хвилювань. Горстка квіткових пахощів у долонях і теплий чай, що пахне сунично- липовими спогадами. Здається, коли світ мовчить, мрії говорять голосніше. Але так тепло, так радісно, так затишно. І дарма, що літні дива добігають кінця, що вересень ще на один день ближчий. Є у цьому всьому надто особливі ноти- незабутність кожного літнього дня, що минув і непередбачливість тих, що попереду. Зупиніться... Вдихніть на повні груди останню жменьку літа і навчіться чути самих себе... Відчувати багатоголосся своїх думок та спогадів. І повірте- світ вміє чекати, якщо Ви навчились дарувати йому свої теплі усмішки.
