Мов яблуко Ньютона, так несподівано,
Що навіть не спало б на думку по п'янці,
Мій кореш хороший на днях розповів мені:
Такі диваки є - вегетаріанці.
Вганяли у ступор ті дивні історії,
Все далі і далі вустами Артура.
Ті гаврики, певно, вже надто є хворими,
Яка ж адекватність у їх процедурах?
Затисніть в вікні мої пальці ролетами, -
Та важко до цього дійти власним розумом:
Капуста й кисіль замість миски з котлетами.
Без м'яса життя повсякчас під загрозою!
Та мій раціон - не травичка для мекання,
Він дійсно здоровий, корисний і правильний:
Щоранку ковбаска - кров'янка і плетенка,
І я наближаюсь до райської гавані!
У шлунку наповнився їжею вакуум -
І тяжкість приємна триває годинами,
Ваги майорять вже потрійними знаками,
І ліфт піді мною зітхає пружинами.
Проте, почуваюсь при цьому здоровим я!
Підвищений тиск? - То здоров'я зашкалює!
Це овочеїди бувають лиш хворими,
Їх шлунки, напевно, голодні й запалені.
Отак міркував я, собою вдоволений,
Артура ж слова з голови не виходили,
В обіймах Морфея думки стали кволими
І сон незвичайний спускався вже сходами.
Вві сні відчиняю свого холодильника,
А звідти свинина, неначе обкрадена,
У очі зі злобою дивиться пильно так:
"Коли нажерешся ти м'яса вже, гадина!?"
За ним холодець мовив тоном палаючим,
Здригаючись тілом: "Догрався ти, хлопчику!
Ще трішки, м'ясник, - і тобі буде гаряче,
Підсмажим на грилі тебе, мов горобчика!"
Втікав! А за мною м'ясна моя армія,
Немов за поганим господарем, в ярості,
Неслась...Безпорадно вже плентав ногами я,
Жалів: "Не судилось дожити до старості..."
І тут, наче сонця освітлений променем,
З нічної пітьми вийшов воїн для помочі.
"Полковник Капуста", - я вчув, тяжко стомлений, -
"Ось браві солдати, знайомтеся - овочі!
Наш полк - овочевий, ми - Ваші заступники", -
Сказав командир в капустяному кітелі.
За мить жваве військо помчало "трикутником"
На грізних мого холодильника жителів.
Той наступ увінчаний був перемогою,
І диво: осяяні спалахом про́стори
Для мене лягли попід ноги дорогою,
Що легкістю дихала, лишивши осторонь
Нічні всі кошмари...І зникли вже воїни,
А тіло в повітря здіймалось стежинками,
Усе до дрібниць, що вві сні було скоєне,
В житті проростало малими частинками.
Змінилося м'ясо вегето-салатами,
Земельна діляночка квітнула веснами, -
Навік розпрощався із псевдопалатами,
Щоб в лоні природи людино-воскреснути.
ID:
445130
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.08.2013 17:30:14
© дата внесення змiн: 24.08.2013 18:46:03
автор: Олександр Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|
