Немов метеорити за вікном
По мокрому шосе летять автівки,
Не втамувати одинокість віщим сном,
Хіба послухать про життя старі платівки!?
Поглянуть в ніч, згадати погляд твій?
Не легшає, сльозяться очі…
А на душі - чорніше твоїх вій
Пече журба безжалісно щоночі.
Не втамувати одинокість, ну й нехай,
Не гоїть рани час, вирують грози…
Холоне в чашці недопитий чай,
А осінь плаче... а осінь на морози…
14.09.2013р. (22:49)
Згадалося таке далеке, таке знайоме , таке болюче і гнітюче почуття. Прекрасний вірш!
Довго так тягнеться ніч.
Думи долають не званні.
Сумнів, проклятий, опріч
Збільшений, у порівнянні.
Продиху а ні на мить,
Тиша, гнітюча, луною,
Стомлене серце щемить,
Піт заливає рікою.
І не заснути мені ,
Клекіт у грудях пекучий,
Темінь глуха у вікні ,
Вітрище, виє колючий.
Юлія Мрійна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ОДИНОКІСТЬ НЕ ЗАВЖДИ, КОЛИ ВИ ОДНА,
І САМОТНІСТЬ БУВАЄ, КОЛИ ВИ НЕ САМА...
Юлія Мрійна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це правда! Здається усе добре, усе маєш, чого прагнула у житті. Проте бувають миті, коли приходить ось такий сум... Без пояснення...Дякую Вам за коментар! Удачі Вам і гарного настрою!