|
(Переклад з російської. Ірина Ханум м. Севастополь)
Плаття скинувши й сандалети,
В воду ринула обережно.
Хвилі ніжили парапети,
Освіжали жару належно.
Він услід спрямувався хутко,
Сальто виконав у повітрі.
В морі камінь чорнів від смутку
Серед хвиль в голубій палітрі.
Пляж пропах задимілим м̕ясом,
Риба, пиво пахтіли з бару.
Їли-пили окрошку з квасом
Хто – гуртом, а частіше – пари.
Наздогнав її біля скелі,
Вдалині в глибину пірнали.
Чувся вереск та сміх веселий,
Коли хвилями накривало.
Розстеливши його футболку,
Вони вдвох на хмарки́ дивились.
Хоч були не знайомі толком,
Та серця їх в довірі бились.
Крізь роки прилетить привітом,
Той сюжет, що розтав в тумані.
А тоді було просто літо,
Він, вона і надводний камінь.
НА ГАЛЕЧНОМ ПЛЯЖЕ
Ирина Ханум
Сбросив платье и сандалеты,
В воду прыгнула не с разбега.
Море было уже согретым,
Щедро всех окуная в негу.
Вслед за ней устремился парень,
Сальто в воздухе сделал быстро.
Плыл туда, где виднелся камень,
Там вода была очень чистой.
Пляж пропах задымлённым мясом,
Рыбой, пивом хмельного бара.
Пили, ели окрошку с квасом,
Реже – группы, а чаще – пары.
Та, что прыгнула в воду с пирса,
С парнем тем у скалы ныряла.
Громкий смех вперемешку с визгом
В миг, когда волной обдавало.
После, гальку накрыв футболкой,
Лёжа, оба смотрели в небо.
Ведь не знали друг друга толком,
А сердцам доверяли слепо.
Через годы теплом повеет
От сюжета, что выдаст память.
А тогда было просто лето,
Он, она и надводный камень.
ID:
449675
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 17.09.2013 18:56:16
© дата внесення змiн: 17.09.2013 20:12:15
автор: Галина_Литовченко
Вкажіть причину вашої скарги
|