не спонукав би тебе через лестощі друзів
краще узріти вживу, що мені все здалось,
вірю. корюся. а ти вже давно без ілюзій
і полювання за щастям вже розпочалось.
перша струна не бринітиме співом кришталю,
стрічу, почую у голосі вітер з дзвіниць.
ми чи розлючені, вперті, стійкі, витривалі?
ми чи кохаємо так, як кохали колись?
не поспішав би усупереч тому, що спека
мала до нас не ряди примиренних подій.
голови білі попекла ультрафіолетом,
кидаючи навздогін: "Повернись, шаленій!"
навпіл плюндрую, розламую любляче серце,
що за сполука у грудях притисла його?
часто кохання - порушник мільйонів тенденцій.
ледь не частіше за це - вимкнутий телефон.
крила, не мрійте злітатись до чорної хмари,
потім все рівно зриватись униз стрімголов.
та попри це я так хочу спинити ці чвари
І пам`ятати, що нас поєднала любов.
