Я бачу холод,
який зустрічається
на кордоні зими і літа
з чорною лелекою.
Це таємна зустріч –
про неї знає лише місяць,
і декілька хмаринок,
які вже давно розтанули
в небеснім океані.
Лелека танцює крилами,
а холод обпікає їй пальці,
в лелеки гаряче серце,
але холодна кров.
У холоду немає імені,
він заморозив його
на вершині айсбергу
в північному океані.
Лелека ж своє ім’я розсіяла
між житом та соняхами,
у корінні волошок
та листках осики.
Зустріч проходить швидко,
як подих вітру,
як присмак полуниці,
як ехо дощу.
Адже не так часто
Зустрічається зима і літо
на кордоні землі і неба,
честі і краси,
добра і вірності,
відчаю і кохання,
холоду і лелеки…