«Сім років Конан мак Ліатлуахра
жив поза законом,
вбиваючи людей та собак,
викрадаючи худобу…»
(Із давніх ірландських скел)
Колись давно подорожуючи Коннахтом я зупинився на березі океану біля селища Накіл. Дивлячись у нескінченну далину води я думав про сумну і трагічну історію Ірландії, про нескінченні війни між кланами та королями – без мети та причини. І тоді зовсім зажурившись я написав таке:
У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу
Ти чуєш, Еохайде*, чуєш? Напни вітрила.
Я істину шукав в бувальщинах легку й просту
І ноги донести до Дубліна мені не сила.
Свічада днів чужих мені як придорожні знаки,
Із дивними людьми над прірвою іду – отак судилось
А на полях Ірландії – червоні маки –
Сліди легенд сумних – буття спинилось.
Ми легковажимо життям – такі вродились
Чи то наш острів замалий чи все приснилось…
На півночі оленя загубився слід і три поети
За таїною йдуть чи то пливуть в свої сонети.
І я пісень старих сумних собі на рану
Поклав і журюся – колись і нас не стане…
Примітки:
* - це я про Еохайда Мугмедона, а ви про кого подумали? В Ірландії кілька десятків королів носили таке ім’я…
Є над чим замислитись. Філософія життя така багатолика й багатогранна... У дзеркалі калюж помітив тінь свою сліпу... цікаво про тінь. З Вашого дозволу заберу в обране.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! В мене сумні вірші....
Наше буття і є легенди - колись сумні, колись веселі. Я теж легковажу життям і пробуджуюсь тільки в період суму (бо саме тоді реально оцінюєш своє буття і розумієш де була радість) дякую Вам, за мудрість і пробуджуючу філософію.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Лиш сонно вітер куйовдив волосся маків
А я летів за думкою своєю вздовж берега
Слідуючого життя, сумуючи за теперішнім...
Так хороше читати посіяне Вами, шановний Вдумець Шоне...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! В мене сумні вірші.... 
Наше буття і є легенди - колись сумні, колись веселі. Я теж легковажу життям і пробуджуюсь тільки в період суму (бо саме тоді реально оцінюєш своє буття і розумієш де була радість) 
дякую Вам, за мудрість і пробуджуючу філософію.
