На столі недопита чашка чаю,
А вона сидить і вдивляється у даль..
У думках:\"Ти прийди,я тобі все пробачаю!
Швидко до мене біжи,часу не гай.\"
Та для людей їй на нього завжди наплювати,
Для людей:\"Він мене зовсім не вартий\".
І як би сильно вона не любила,
Для всіх вона давно вже його забула.
Прокидаючись зранку намагається думати лише про погоду,
Зустрітись з ним вже давно не шукає нагоди.
Тепер вона мріє лише про нові,щасливі знайомства,
Мріє про людей,які спілкуються без лукавства.
Тепер вона хоче радіти навіть світанку,
Радіти від того,що прокинулась зранку.
Засинаючи думати лише про \"завтра\",
Веселитись від купівлі простого светра.
Та все не так просто,моя люба,
Це далеко не остання твоя спроба
Не так легко його забути,
Не так просто без нього щасливою бути.
Та ти зумієш,я знаю!
А на столі вже давно допита чашка чаю.