Дороги многії по світу
Несуть у далі всих людей.
Спішать вперед усі, як діти,
Від поглядів чужих очей.
У стінах кам’яних ночуєм,
А в день – На старт-Увага-Руш!
І Божих слів, глухі, не чуєм.
Забули про спасіння душ.
Забули про завіти старі
І нам плювати хто правий.
З природою чомусь недбалі.
«Чєловєк» з середини гнилий!
Дороги многії по світу
І кожен йде куди взбреде.
Перший крок робили діти,
А смерть до старого прийде.
І може тобі страшно буде,
А може – ти заснеш, і все.
Коли ж спитаєш: Хто винен, люди?!
Побачиш лиш своє лице.
І ти зі страхом віджахнешся,
Побачиш правду у очах.
Коли то, може, схаменешся,
Піде за вітром тільки прах.
