В гнізді, осереднім квітцем,
лишайним на камінні,
буланий гамаюн куман-степині,
не так простяг,
як розістлав
гранові зерна,
зірчасті лозяной ласки вмінням;
на говірку та клокітках
збагач осьмисторонь
стягнувши з вітру під шкурінь,
корнявим жмуттям
мережиний,
послав підкласти зародьки іскриць
в усі ямці,
на всхідьмиці,
відсіль-синчата на підсів чужиням;
собі, в язиці різні -
розголос долиння...
Всіх іменців до нього причепилася
лушпа,
інгульське ластовиння;
подсохлі -
злуще в перегній ,
за першого ж
пір'яна струсу зілля ...
Він - не беспам'ятько,
як може вдати ся,
бринистий нашвидку;
лиш спомінь, мізть його -
в ступочих
та цеглистих гриднях:
слини пальцю,
гортай розгорнячи сліпцю,
так вгледиш,
розум наперед:
що пряжене,
всяде - не навстіж скриня;
бо накладає гуща побулонь
хитючих порослів тіньочі
вчиння...
Російська версія: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453486