ВОНА знову полинала думками в минуле… Таке далеке, проте таке потрібне і певною мірою віще. Зазвичай завжди хочеться знати, що трапиться в майбутньому, а в неї все навпаки – ВОНА намагається пригадати, що саме колись загадала в дитинстві, які бажання тоді переслідували, прагнучи вирватися в реальність.
Маленька дівчинка з нетерпінням сиділа поряд, спрямувавши погляд на НЕЇ, її оченята світилися та жадно хотіли дізнатися історію великого кохання…
- Як і обіцяла, сьогодні я розповім казку про двох закоханих, - повільно промовила ЖІНКА, перебираючи пальцями на софі.
Дівчинка не вимовила ні слова, просто чекала.
- Давним – давно прекрасний принц зустрів красуню принцесу. Побачив і закохався до кінчиків своїх пальців. Для принцеси це теж було кохання з першого погляду, та вона цього ще не усвідомлювала. До цього часу життя йшло своїм ходом: часом нудно, часом щастя хлюпало через край. Принци й до цього з*являлися на її горизонті, проте її сильний характер та суворий погляд відлякував бідних молодиків, які хотіли, напевно, розтанути від її палкого погляду. Принцеса заспокоювала себе, що одного дня знайдеться все ж таки її суджений, що вміє розгледіти в ній і силу і пристрасть… Сумно те, що король з королевою нагадували юній принцесі, що з таким відношенням королівство залишиться без спадкоємця. Та слова словами, а дівчина все чекала.
Вже на другій зустрічі принцеса зрозуміла, що цей принц докорінно відрізняється від попередніх Казанов. Із ним вона відчувала себе зовсім інакше: легкість у спілкуванні та напруженість у перебуванні поруч, зацікавленість та невпевненість – все змішалося, всі почутті переплуталися, та якась піднесеність душі постійно окриляла. Це було ще не кохання, це мов період перед цвітінням запашної троянди. Важко було й уявити, а що буде, коли кохання наповнить її повністю і без останку. Та принцеса не думала про це, вона жила і насолоджувалася жаданим спілкуванням.
День за днем і начебто прості слова, але вони зближували двох молодих людей. Подруги не могли надивуватися - наскільки дівчина змінилася, тепер вона не снігова королева, а життєдайне сонце, привітність та доброта стали її другим я.
Невже це кохання так змінює людину. Мабуть, так, бо іншого виправдання навіть її батьки не знаходили, які вже раділи без меж за свою кохану донечку.
Життя стало для неї казкою: принц радував свою обраницю несподіваними подарунками, компліментами та справжнім коханням. Це було кохання усіх Ромео та Джульєт разом взятих і це було прекрасно. Повною несподіванкою стало для принцеси пропозиція щодо одруження, мабуть всі дівчата мріють про цей момент – пропозицію … а для неї спершу це були сльози, страх та сум. Принц навіть ображався на неї, але швидко зрозумів у чому справа та розрадив милу у сумні хвилини. Він був чудо. Чудо із чудес, принцесі й не вірилося, що їй так могло пощастити з її то вдачею, та як кажуть на всякий товар є свій купець. Він був її купцем. Лицар на білому коні… Реальність потроху втрачала свою магічну владу, буденність відходила на другий план.
Вона кохала його так сильно, що коли намагалася осягнути цю велич, то зжималося серце …Це безмежне почуття.
Проте вже через певний проміжок часу виявилося, що принцеса не зовсім здорова і у зв*язку з цим не зможе народити королівству спадкоємця. Мабуть, для кожної дівчини це було б ударом, але видно кохання давало їй більше, ніж було потрібно і змогло приховати усі недоліки життєвих ситуацій. А нове випробування, яке чекало їх попереду надовго змусило забути про дітей. Потім ВОНА ще довго дякувала Богу, що ВІН не нагородив їх цим щастям, можливо, більше й не потрібно.
Якось ВОНА прокинулася і зрозуміла, що це ранок не такий як попередні, починається нова хвиля дорослого життя. Час випробувань, безперервного розпачу, часом їй здавалося, що чорна смуга її життя ніколи не закінчиться, проте кохання зажди давало їй свіжий ковток повітря, а її серце ще й надалі продовжувало завмирати, коли поруч з*являвся ЇЇ принц.
Думаю, на сьогодні вистачить, а завтра буде новий день і нова казка, нові пригоди.
На добраніч, моє сонечко, - з блиском в очах промовила ВОНА до маленької дівчинки, яка ще й досі перебувала одній і тій же позі.
- Добраніч, бабусю, я люблю тебе.
Ця фраза завжди важила цілий статок для НЕЇ.
День вже майже закінчився, а ВОНА ще й досі заглядала у вікно, когось видивляючись чи просто насолоджуючись таким жаданим спокоєм та сімейним теплом.
ID:
454116
Рубрика: Інше
дата надходження: 12.10.2013 20:30:01
© дата внесення змiн: 15.07.2014 23:36:28
автор: Ірина Калина
Вкажіть причину вашої скарги
|
