31
Зійшла з орбіти глузду вся земля
І йде у темінь сліпо манівцями, –
Сліпці за ще сліпішими сліпцями,
Не знаючи куди і звідкіля;
І лжепророками кишить земля,
Народ мігрує дикими стадами
За лжехристами хибними шляхами,
Не знаючи куди і звідкіля.
Хитається земля неначе п'яний,
Не оминувши чергової ями,
Живе в ній безпорадна, як маля.
Я все це бачу ніби віддаля
В якійсь химерно–дивній перспективі
І навпаки – у ретроантидиві.
34
Подібно, дійсно, християнська ера
Добігла вже трагічного кінця
Через байдужі до Христа серця
І що у світі грішна атмосфера.
Вже навіть в храмі зірка люцифера
Виблискує як райдужні сонця
Над вівтарем–вертепом для Взірця,
Де ніби то різдвяна атмосфера.
А що казати про такі місця,
Як телебачення і кіносфера,
Де проти вчень Святішого Отця
Озброєні сильніше Бундесверу,
А в Палестині, де святі місця, –
Століть тринадцять ера люцифера...
35
Раби рабів і пристрастей раби,
Але не жертви ми лихої долі, –
Самі в собі зреклись святої волі,
І вибрали шлях рабської ганьби.
Ми в цей полон пішли без боротьби
На святості і задоволень полі,
І вибрали широкий шлях неволі,
Вже з перших кроків нашої ходьби.
Тепер дивуємось, чому численні біди
Псують земну життєву нашу путь
І майже всі – духовні інваліди.
Хіба не знають ті, що сліпо йдуть
За збоченцями хтивої еліти,
Що їх шляхи широкі в смерть ведуть?
36
Лукавий, перелюбний рід
Тепер шукає лиш сенсацій
Під час роботи і вакацій,
І на сніданок і в обід;
Накликав безліч різних бід
Із цих ментальних провокацій
І методом глобалізацій
Поширює їх, наче СНІД.
Забув цей перелюбний світ
Шляхи і істини Христові,
Яких дотримуватись слід,
Щоб ми були завжди готові
Принести бездоганний звіт
На остаточний суд Христові.
