Зима. І січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах.
У січні нам пора прощати,
Пора любити. У містах
Ще стигнуть очі порожнечі,
Ще манять фарами дороги.
А в мене в дім ступає вечір,
Несе з вечерею тривоги.
Зима. І січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах,
І вже навік лягає спати
Коріння долі по садах.
Воно обплетене між нами,
Воно – це ми. В його витках
Бабусі наші й наші мами
Із нами разом на руках.
Зима... і січень біля хати,
І вкрито снігом дому дах.
Кохання знову позичати
Прийшов наступний із невдах.
Десь за вікном – синіє правда,
І руки тягне до обійм.
Когось не люблять, хтось є зайвим,
У кого – перегуки війн.
А вічні тільки перекати
громів по хмарах і морях,
зима і січень біля хати
і вкритий снігом дому дах.
