Ой ти мольфаре, мій мольфаре!
Заворожи мені життя,
Щоб щастя в ньому частувало,
Як хліб у хаті і вода!..
Яку ж бо руку, ти відкриєш,
Чи ліву,праву,ти скажи?!
Можливо ти скануєш чакру,
Чи вичитаєш всі думки?!
Не можеш,чи не хочеш?,
Можливо доступу нема?...
А знаєш,я скажу сама!!!
Усе,що було за дівоче
Повір,то радості струна,
А дальше,дальше...
Вищий Свідок,проте все знав і загадав!
Та вже сторінка в переплеті,
А майбуття,ох майбуття!...
Мольфаре,скажу тобі чесно
Розкрити долю,справи гріх...
Мовчиш!...
Не хочу знати перелетів,
От як здійсниться,да, да ,да!
Тобі могла б я напророчить,
Бо око Третє є таки,
Пробач,а я відверта
Не хочу лізти у чуже,
Бо не моє то ,не моє!
А на послідок зауважу,
Мольфаре, друже мій,
Я знаю також чари,
Але про це дано мовчать.
наприкінці читання виявилось, що це вірш від Мольфарки! ага!
Плискас Нина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ага,Ярославе,а хіба ж не Ви,чоловіки,придумали"кожна жінка,мольфарка(відьма)"? До речі,саме цей вираз,спонукав до написання.Не мольфарних,спокійних Вам снів!
Солодких Вам снів! 
