Був тихий зимовий вечір, Олесь охоплений змістом книги ледь втримував свої емоції. Він був найщасливішим у світі, адже книги розділяють його погляди на життя, лише вони його розуміють.
Олесь мріє мати власну бібліотеку, але його студентський статус заважає йому часто купувати ті заповітні літери в твердій обкладинці. Придбати книгу у цей час - велика розкіш. Хлопець лише раз на два місяці може дозволити собі таке щастя. Але одна книга на таку малу кількість часу, для нього замало, спраглість хлопця до тексту не дає змоги прийти до тями і вчасно зупинитися. Усі книги, читаються за одним подихом. Пороги місцевих бібліотек він оббиває й досі, але там так мало сучасної літератури, до якої так лине душа, а читати те, що вже прочитано не раз, просто не цікаво. І от Олесеві сяйнула ідея, від якої він аж зойкнув. Хлопець зрозумів, він може читати книги в електронному вигляді. Від цієї думки, в нього запалали щастям очі.
Хлопчина нещодавно відкрив для себе, нового молодого автора прози, про якого ще так мало відомо в світі. Його книги, стають з кожним днем все більш популярними, але нажаль в Україні вони не друкуються. Отже, Олесь не має змоги читати їх… Але ж цей автор, такий близький душею до нього, скільки він би міг навчитися і дізнатися прочитавши весь письменницький доробок. Все вже було вирішено, завтра Олесь поговорить з батьками на рахунок інтернету. Адже батьки завжди були проти того, щоб ця всесвітня павутина, огорнула божевіллям всю їхню сім’ю. Тому на таку розвагу, як інтернет було накладено табу батьками. Настав ранок, Олесь виринув з під ковдри в піднесеному настрої, і на крилах щастя полетів до кухні, де вже пахло маминим сніданком. І так хлопчині згадалось, як мама раніше називала його спраглим… І таке нечуване тепло охопило, наче знову повернувся в ті часи, коли все здавалося таким простим.
- Доброго ранку синку! – Звернулась мама до Олеся.
- Який же я радий тебе бачити усміхненою, моя золотенька!
- Я усміхнена тому, що в мене росте такий прекрасний синочок.
- Мамо, я хотів з тобою поговорити.
- Спраглий, щось сталося? Ти закохався? Тобі порада потрібна?
- Ні Рідненька, я не закохався, я хочу поговорити стосовно проведення інтернету до нас в дім.
- Про це не може бути навіть мови! Це зле творіння людства лише нашкодить твоєму формуванню особистості! Забудь про це, і більше не згадуй при мені це слово!
- Але мамо!
- Ніяких але!!!!
- Ні, матусю, я все ж таки доведу тобі користь від нього. От слухай, інернет - це не лише джерело розпусти, а й джерело знань. Я зможу стільки всього дізнатися, я так багато реалізую всього… Адже у мене є мрія, а зараз я можу її реалізувати лише через всесвітнє павутиння. Допоможи мені з мрією. І я доведу тобі, що це досить важливий фактор у житті людей. Адже кожен сам вибирає свій шлях, інтернет - він як життя, тільки віртуальне. Ми будуємо там свою дорогу. Всі люди різні, хтось стає на хиткий шлях і йде по проваллях мережі, забиваючи голову зовсім не потрібною інформацією. А для когось це наче трамплін у життя… Розумієш?
- Поки що не зовсім… продовжуй далі, я тебе уважно слухаю.
- Так от в кожного є свій вибір. І будь-яке благо, можна перетворити в шкоду, і навпаки. Просто все залежить від того, чого ти прагнеш.
- Добре синку, буде тобі всесвітнє павутиння. Якщо ти так бажаєш.
- Дякую золотенька, я не підведу, ти побачиш, як це для мене важливо!!!
Пройшов час,мережу було підведено . Хлопець перечитав майже всі книги автора, що так припав йому до серця. Одного разу він натрапив на поштову скриньку письменника, і без вагань написав йому листа.
Від Олесь@.ua
Любий Ельчине, я майже впевнений в тому, що цей лист так і не побачать ваші очі, адже таких прихильників вашої творчості як я, у вас досить багато. Та і мабуть ви занадто заклопотані написанням своєї нової книги. Все ж таки? я допишу вам цей лист. Хочу вам подякувати за ту глибину? що принесли ваші книги, за всі ті переживання та хвилини радості. Коли я читаю ваші творіння, я наче знаходжуся у якомусь іншому світі, там де мені так комфортно та затишно. Відчуваю себе частинкою одного великого щастя, котре несе ваша творчість. При прочитанні кожної книги, я сам її переживаю, стаю тим героєм? що існує там. Дякую, вам, за подарований вами світ, ви відкрили мої очі. Все змінилося, я теж почав писати… Прикріпляю вам уривок моєї розповіді.
Від Elchin@.turc
Вітаю вас, друже. Вдячний за вашу прихильність до моєї творчості. Ваш лист було випадково прочитано, але я ні на хвилину не пожалкував про це. Ви цікава особистість, ваша манера написання є дуже цікавою та яскравою. Хочу запропонувати вам, надрукувати свою розповідь в повному обсязі, в збірнику оповідань, в співавторстві з іншими. Напишіть мені листа у відповідь, якщо згодні. Буду радий мати вас за колегу. Успіхів у всіх ваших починаннях.
Після листа від Ельчина, Олесь знову переговорив з батьками, і вся родина дійшла до висновку, що потрібно друкувати книгу. Книга з розповіддю Хлопця розлетілася зі швидкість світла. На полицях магазину не залишилося жодного примірника. Олесь надалі став відомим письменником, і дуже добрим другом Ельчина. Отже, мережа буває і корисною, він навіть дає можливість розправити крила і почати літати. Кожен сам обирає що саме його цікавить у житті… Поганого багато й за межами інтернету, тож не варто всі негаразди спирати саме на всесвітнє павутиння, адже іноді - це може стати рятівним колом.
ID:
456252
Рубрика: Проза
дата надходження: 23.10.2013 22:50:09
© дата внесення змiн: 23.10.2013 22:50:59
автор: mary_mary
Вкажіть причину вашої скарги
|
