Я не хочу вірити у те,що все...
Що це кінець і закриваєш мені двері.
Невже забудеш ти усе?
А я виливаю свій біль на папері.
Я не хочу знати,що залишилась я одна,
Що зупинився час назавжди.
Для чого кажеш,що більше не твоя,
Коли зі мною міг ти сотні миль пройти.
Без правил і без слів закінчилось кіно,
Ти пробачиш все,а я не зможу.
Невже кохання це навіки вже пройшло?
Чому пішло воно навдивовижу?
Ти скажеш,в цьому винні ми одні,
Та це не так,я не хотіла
Закінчити все так,немов у страшному сні.
Любов,мов та пташка полетіла...
Без запитань,без сліз та горя,
Ти перекреслив усі дні.
А я благаю в неба та у моря,
Щоб принесли промені надії мені...
