вогонь палав. одні сплітались звуки,
а інші - розплітались назавжди.
ми гріли змерзлі на морозі руки
і чай пили. а вечір був один.
останній час розвіяв понеділок
і вже переступив тонку межу.
відцвів морозом на вікні барвінок,
розтав зими утеплений кожух.
іде весна. розпочалась в вівторок.
і чай застиг, і руки вже в теплі.
і тане чорний непроглядний морок,
як крига на маленькому вікні.
життя іде - підморгує, зривається,
і щастя все міцніше обійма.
життя іде. а звуки - озиваються
і розпочата опівніч зима...