Прокинутись рано. В сьогодні. В життя. - І страшно.
По сонному тілу прудкі пробіжать мурашки.
Зашторені вікна. Дивитися крізь шпарину.
В дитинство дивитись. Назустріч – янгол-хмарина.
У нього подерта сорочка, жовте обличчя.
- Дай, мамо, води, я йому принесу водички.
У нього червона кров на збитих колінах.
- Я, мамо, піду, на трошечки, на хвилину.
Бо в нього страшні синці, пурпурові тіні,
Не плач, хлопчаки не плачуть і ти, хлопчино,
Не плач, хоч горять довгкруг небеса багряні. –
Мій пес рудолобий залиже кривавий ранок.
Мій кіт сивовусий клубочок болю закотить
Далеко-далеко… І день проросте спекотний.
Крізь нас проросте. Розчиняється янгол-хмарина
В густих небесах. Пружний день і прудке проміння.
…
Маленька хмарино,
Побудь у мені нерозчинною.
Великими в мене дивися очима,
Дитино.
Великими і страшними
Дивися очима.
Ніколи не плач.
І радісно сонце стрічай.