Тихим шепотом дібров проводжаю осінь,
Проводжаю журавлів і ти теж в дорозі.
Всі покинули мене, і душевний спокій.
За два кроки до зими став я одинокий.
І в самотності своїй, так як і в торішній,
Винен сам, бо зрозумів, що цінив щось інше
Надлишкова пустота поглинає вперше,
Може, й спогади візьме - знаю буде легше.
Прохолодою вітрів серце не остигне,
Та й зимові палачі будуть тут безсильні.
Не погасить мій вогонь і сибірський холод,
Тільки я боюся твій… твій холодний погляд.
Руки зціпивши в кулак, проводжав я осінь,
Та прощатись не хотів, бо і ти в дорозі…
Знаю - осінь вернеться, журавлі – мабуть,
Лиш не повертаються – в кого інша путь.
Тихим шепотом дібров проводжаю осінь,
Проводжаю журавлів і ти теж в дорозі.
Всі покинули мене, і душевний спокій.
За два кроки до зими став я одинокий.===надзвичайно гарно, Салтане, рада зустрічі
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаю, як боляче жити спогадами...Та це лише літературний твір... Хай щастить вашому ЛГ.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спогади мають приємно-больовий синдром, адже вони завжди несуть дві емоції, два відчуття ... і головне завдання, яке стоїть перед людиною навчитись відчувати добрі емоції, а блокуватися від поганого, болючого ... вірші, як варіант блокування - якісь неприємні моменти направляються у них і там залишаються ... краще вже на папері (в документі) аніж в серці ... завжди Вам радий
Приятно читать ваши стихотворения Думаю, одиночество ваше - временное явление. Возможно, именно в этом состоянии, наедине с собой и своими мыслями, вам удаются такие замечательные стихотворения
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Радий Вас бачити у себе. Приємно почути роздуми романтика . Самотність - то дійсно хороша річ, головне до неї правильно підійти, адже в кожній речі, події (самотність не виключення) завжди є плюси, от і намагаюсь їх шукати. Завжди радий Вам