Ми народилися у жовтні,
Хоч вже прожили півжиття,
Натхненням груди стали повні,
Нема у серпень вороття!
Намистом очі заблищали,
До ручки тягнеться рука,
В зіницях втоплені корали,
Рядочок прагне до рядка!
Із листя килим дуже теплий
Холодні нам зігрів серця,
Аж біль задавнений запеклий,
Здається, зазнає кінця…
Жовто-гарячі барви світу,
Щось з нами коїться не те,
В Бангкок не хочеться летіти,
Стаєм щасливі в с.м.т.!
Тепер ми справжні жовтенята
Без більшовицьких сновидінь,
Що жити хочуть і кохати,
Не озираючись на тінь!
П`янке повітря лісопарків
Легені киснем розрива,
Злетіти хочеться до хмарки,
Щоб закрутилась голова!
О, жовтню наш натхненнолистий,
Довіку кращого не знать!
Хвала, що дав в життя нам змісту
І сповнив щастям жовтенят!
...
