Як з клочи - проча,
захливонь,
перемежи-дзьобьо;
не так в собці - посли,
як - попільні,
на божні береги зійшли
злов'яни;
істищачи знов-вйо -
знайшли боронь;
вздіймена ворожба
опечимчила сонь
родовище почати з нанівця,
з дівочої, розплещеної
в загуло…
Як в течінь - поручай,
до честі - що пом'яне,
немовча виграла в язначу,
перетну
вузлонь…
В углоду бороньбі,
в забродень, лободами,
несла себе у злинь-ногай товкти,
не стільки мов,
скільчень розгледая
між нами,
що кров до крові,
вродженим
в україні-ядранні…
В світлиці плескає у крила плащаниць,
по теплим горще промінці кутам:
чур-щурь,
подвоеним хвістком,
щоб з прочої,
пруча зарання,
проснуви знов,
із вуєм,
звечью,
перемишлі
злощ…
Русский вариант:http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370156