Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СЕНТИМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ - ВІРШ

logo
Валя Савелюк: СЕНТИМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

СЕНТИМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ

Прикріплений файл: Simfonicheskiy-orkestr-Polonez-Oginskogo(muzofon.com).mp3



довго – 
більше десятка літ 
(…од її пло́та і од її воріт
не зали́шилось і пам`яття́…) –
змагалася
невеличка покинута хата,
за право своє – існувати,
у спориша́х обІйстя
чоти́рику́то стояти…
ловити шибка́ми
сліпува́тими
сонячні-місячні промінці́ 
і у крону клена –
то безлисту, а то зелену –
золотих і срібних «зайці́в»
запускати…
на трубі-ко́мині –
у на́строї вітряні́ –
полонези-ноктюрни
грати…
заради втіхи,
прозі́рчастим
капеже́м із-під стріхи 
на весну́  гадати –
си́тцево і суко́нно,
двері-на́встіж-віко́нно-одкри́то – 
жити… 

доокру́ж при́зьби
пе́стити і лелі́яти квіти…

така
природна Воля кожної Су-ті –
залишатися у Бутті…

невеличка хатина та –
людьми покинута,
себе стерегла,
у руїни відсто́ювала 
із, самій здавалося їй, 
надмі́рною силою:
хоч
руйнувалась пома́лу, але – 
залишалася гідно красивою…

холод-спека, дощі-вітри́-хмари, 
як москалі-тата́ри, 
розтрі́скували-розколу́пували,
облу́щували до ребе́р
біле колись її тіло,
тепер, 
пташками-людьми покинуте –
облу́плено-потемні́ле…

щоразу, мимо йдучи,
думала я: тримайся…
може, знайдуться люди
і щасно усе буде…

але –
що́  мої співчутливі думки́…
їй би – круто замішаної гли́нки!
свіжо-га́шеного вапе́нця –
раділа б тоді віка́ми
усіма
білими чотирма 
бока́ми – до сонця... 

…напризволя́ще покинута
хатина та
спроквола́  розсувалася, 
але не здавалася,
поки живий був дах…
та услід за прова́леним да́хом –
зусилля пішли прахом…

навіть коли вже попа́дали сті́ни –
ще трималася на стовпа́х,
як на ми́лицях…
довго билася 
у агонії…
врешті, під купою дра́нки і глини –
зникли її, 
давно здичаві́лі дрібні арґо́нії…

у розхри́станому обІйсті –
сама руїна:
чи не сниться де́сь там, 
кому́сь там, у якомусь чужому далекому місті –
блискавкою пронизана
батькова-материна раїна*…

...символічним здається мені, 
що уперто стоять – не рухнули спільно із хатою,
двері – колись вхідні́… 
міцно за́мкнені – 
стережуть останнє своє – поро́га,
він, старе́чий, хранить
дорогі і па́м`ятні 
сліди і до́тики босоногі…

трагі-комедії любить життя:
ко́мин-труба
випа́дком упав – горизонтально-стро́го
і заліг у купі рештків-сміття́, 
як ствол гармати –
же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу –
минуле чиєсь захищати,
чи гостей довгожданих стрічати?..

не все прощається… і не всіма…
я́дер, правда, таких нема,
щоб із труби-гармати 
у байдужість людську
ціля́ти…

…прощавай, хато 
біла, 
сестро́  моя –
із глини вийшла...
так само я 
  
22.11.2013

*раїна - пірамідальна тополя

ID:  462073
Рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження: 22.11.2013 10:16:44
© дата внесення змiн: 18.12.2013 06:12:43
автор: Валя Савелюк

Мені подобається 1 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Окрилена, Наталя Данилюк, Олександр ПЕЧОРА, zazemlena, Михайло Гончар, Ірина Лівобережна, уляна задарма
Прочитаний усіма відвідувачами (1256)
В тому числі авторами сайту (32) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ніколь Авілчаду, 16.10.2015 - 11:22
Отак і людина: народжується, дитинство,юність, зрілість та старість... umnik flo13
 
zazemlena, 22.11.2013 - 21:27
ваша історія і є ота гармата... і влучає вона в ціль...надрукуйте у пресі, щоб читали, ті, до кого ці полонези-ноктюрни забутої хатини... hi
 
Мене це заворожило і захопило. Заставляє мислити.
 
Yana Тymur, 22.11.2013 - 20:13
Все болюче, а можливо й невідворотнє, за законом збереження енергії...
така
природна Воля кожної Су-ті –
залишатися у Бутті…- Це вражає своєю суттю
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікавий акцент вибрали ви, пані Яно... власне, в цьому, справді, суть... тут філософська основа вірша... give_rose дуже вам рада... 32
 
flo26 hi Вклоняюсь доземно хаті й авторові.
39 39 39 39 39 39 39 love 39 39 39 39 39
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякуємо Вам, пане Олександре... за таку щирість і таку ліричну симпатію... 16 give_rose
 
Black Lady, 22.11.2013 - 14:54
красиво!супер!
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна Вам щиро, Black Lady... give_rose приємно, що гарно... 16 22
 
Innessanew, 22.11.2013 - 14:49
Село справляє поминки щоднини...
Отак у нас уже тепер пішло -
Як не людини, то хатини...
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це точно... а село - "становий хребет" України... дякую Вам, Інесо give_rose
 
сумно, тяжко, але що маємо, те й...
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... а могли б мати - що хочеться... глинки б тугий заміс і вапенця... - вчасно... дякую Вам give_rose
 
GreViZ, 22.11.2013 - 14:10
То нехай та гармата бабахне по усьому негативному, щоби прискорилось всеочищення flo11
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... це було б і правильно і символічно!
рішучий аргумент із руїни... але ядер таких поки іще нема... smile
 
GreViZ, 22.11.2013 - 13:36
Сумна історія, сам в подібних хатах ріс до десяти років frown - ентропія соціальна і, як наслідок довколішна...41
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... безлад у соціумі спричиняє до безладу на планеті... у світі... у...)))

цікаво, як довго таке може тривати... і чи може тривати зажди?... здається - ні... чим вища міра безладу - тим швидше розвалиться система?...
дякую Вам, пане Вікторе... хотілося ту хатину - у віршеві зберегти - так і не втратила вона гідності своєї - дуло гармати виставила із руїн своїх...)))
 
Така тужлива, вистраждана народна пісня... Знаю я такі села і такі хатки... Гірко. Але як же ви гарно вмієте розказати - уквітчано - про руїни!!! flo21
Слова ваші - перлинки огранені! Оце дуже сподобалося "...але – залишалася гідно красивою…" І взагалі - ДУЖЕ!!! 16 give_rose
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
саме це мене й дивувало і приваблювало у всій тій довгій "драмі", яку я щодень спостерігала роками - достоїнство і гідність, з якими хатина та відстоювала себе мовчки, якось так - усередині себе і зсередини ситуації своєї... і навіть зараз вона - впала (яка? - впала, це прикметник тут))), але не повержена... не стільки навіть жалкую за нею, скільки поважаю і шаную її...))) хоча все це, мабуть, вигадки мої... give_rose
 
Наталя Данилюк, 22.11.2013 - 11:50
cry Розчулили... Такий щемний, такий правдивий і болить, як оголений нерв... 17

трагі-комедії любить життя:
ко́мин-труба
випа́дком упав – горизонтально-стро́го
і заліг у купі рештків-сміття́,
як ствол гармати –
же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу –
минуле чиєсь захищати,
чи гостей довгожданих стрічати?.. - так тонко і так влучно підмічено... 12

Ну, і кінцівка:

…прощавай, хато
біла,
сестро́ моя –
із глини вийшла...
так само я - 16

Болять оті осиротілі хатки, які з усіх сил намагаються вистояти, очікуючи чийогось повернення, а час невблаганний... Як і люди деякі. frown Сильно! 12 Дійсно потужний твір, глибинний і зболений. Такі залишають слід у серці назавжди... 16 19 flo32 osen1
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут, на вулиці, де я живу - через 5 хатів од моєї - уся ця драма-трагедія відбувалася і відбулася... оддали б кому ту хатину, як самим непотрібна - так ні ж... тепер уже вона впала... 12 років трималася... як людина - боролася до останньої краплі надії... уже спочиває - купою глини і трісок... а труба - ніби хто спеціально так виставив - як справді ствол гармати.. на дорогу дивиться... символ, що тут скажеш...

дякую Вам, Наталю... і за картинку - такою ця хатина була ще років 5-6 тому... такою я ще бачила в ній надію... навіть якось покупців для тої хати знайшла була, але родичі власників-наступників сказали, що не продається, бо наступники ті між собою пересварилися, судяться і розділити порівну ніяк не можуть... от і розділили - вже нема за що судитися... а хатина могла б собі ще хоч і сто років стояти... такий у нас лад... тому так і живемо... frown smile osen1
 
уляна задарма, 22.11.2013 - 10:33
...аж до болю............... 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16 16
 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...з натури...))) дякую... give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: