Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: СЕНТИМЕНТАЛЬНА ІСТОРІЯ - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Ніколь Авілчаду, 16.10.2015 - 11:22
Отак і людина: народжується, дитинство,юність, зрілість та старість...
zazemlena, 22.11.2013 - 21:27
ваша історія і є ота гармата... і влучає вона в ціль...надрукуйте у пресі, щоб читали, ті, до кого ці полонези-ноктюрни забутої хатини...
Yana Тymur, 22.11.2013 - 20:13
Все болюче, а можливо й невідворотнє, за законом збереження енергії...така природна Воля кожної Су-ті – залишатися у Бутті…- Це вражає своєю суттю Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
цікавий акцент вибрали ви, пані Яно... власне, в цьому, справді, суть... тут філософська основа вірша... дуже вам рада...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякуємо Вам, пане Олександре... за таку щирість і таку ліричну симпатію...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вдячна Вам щиро, Black Lady... приємно, що гарно...
Innessanew, 22.11.2013 - 14:49
Село справляє поминки щоднини...Отак у нас уже тепер пішло - Як не людини, то хатини... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
це точно... а село - "становий хребет" України... дякую Вам, Інесо
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... а могли б мати - що хочеться... глинки б тугий заміс і вапенця... - вчасно... дякую Вам
GreViZ, 22.11.2013 - 14:10
То нехай та гармата бабахне по усьому негативному, щоби прискорилось всеочищення
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
о... це було б і правильно і символічно! рішучий аргумент із руїни... але ядер таких поки іще нема... GreViZ, 22.11.2013 - 13:36
Сумна історія, сам в подібних хатах ріс до десяти років - ентропія соціальна і, як наслідок довколішна...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так... безлад у соціумі спричиняє до безладу на планеті... у світі... у...)))цікаво, як довго таке може тривати... і чи може тривати зажди?... здається - ні... чим вища міра безладу - тим швидше розвалиться система?... дякую Вам, пане Вікторе... хотілося ту хатину - у віршеві зберегти - так і не втратила вона гідності своєї - дуло гармати виставила із руїн своїх...))) Ірина Лівобережна, 22.11.2013 - 12:45
Така тужлива, вистраждана народна пісня... Знаю я такі села і такі хатки... Гірко. Але як же ви гарно вмієте розказати - уквітчано - про руїни!!! Слова ваші - перлинки огранені! Оце дуже сподобалося "...але – залишалася гідно красивою…" І взагалі - ДУЖЕ!!! Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
саме це мене й дивувало і приваблювало у всій тій довгій "драмі", яку я щодень спостерігала роками - достоїнство і гідність, з якими хатина та відстоювала себе мовчки, якось так - усередині себе і зсередини ситуації своєї... і навіть зараз вона - впала (яка? - впала, це прикметник тут))), але не повержена... не стільки навіть жалкую за нею, скільки поважаю і шаную її...))) хоча все це, мабуть, вигадки мої...
Наталя Данилюк, 22.11.2013 - 11:50
Розчулили... Такий щемний, такий правдивий і болить, як оголений нерв... трагі-комедії любить життя: ко́мин-труба випа́дком упав – горизонтально-стро́го і заліг у купі рештків-сміття́, як ствол гармати – же́рлом промо́висто наці́лився на дорогу – минуле чиєсь захищати, чи гостей довгожданих стрічати?.. - так тонко і так влучно підмічено... Ну, і кінцівка: …прощавай, хато біла, сестро́ моя – із глини вийшла... так само я - Болять оті осиротілі хатки, які з усіх сил намагаються вистояти, очікуючи чийогось повернення, а час невблаганний... Як і люди деякі. Сильно! Дійсно потужний твір, глибинний і зболений. Такі залишають слід у серці назавжди... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут, на вулиці, де я живу - через 5 хатів од моєї - уся ця драма-трагедія відбувалася і відбулася... оддали б кому ту хатину, як самим непотрібна - так ні ж... тепер уже вона впала... 12 років трималася... як людина - боролася до останньої краплі надії... уже спочиває - купою глини і трісок... а труба - ніби хто спеціально так виставив - як справді ствол гармати.. на дорогу дивиться... символ, що тут скажеш... дякую Вам, Наталю... і за картинку - такою ця хатина була ще років 5-6 тому... такою я ще бачила в ній надію... навіть якось покупців для тої хати знайшла була, але родичі власників-наступників сказали, що не продається, бо наступники ті між собою пересварилися, судяться і розділити порівну ніяк не можуть... от і розділили - вже нема за що судитися... а хатина могла б собі ще хоч і сто років стояти... такий у нас лад... тому так і живемо... Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...з натури...))) дякую...
|
|
|