***
Це історик! Склалось історично,
що балотувався на горі
і створив таке собі обличчя –
гарна міна при поганій грі.
Всім по черзі прислужився клерком
у кліше народного борця.
І без чудодійного люстерка
не втрачав ні фейса, ні лиця.
Виступав то в тріо, то дуетом,
то вставав за партію один,
знав тяжкі секрети президентів,
та сидів, набравши в рот води.
Круглий стіл – і там серед «еліти»
і партійна совість не гризе,
що повинен певно що сидіти,
де Макар давно телят пасе.
***
Червоний могіканин з регіонів,
що хай би там копирсався в землі.
Але ж колись спонсорував на зоні
матроську тишу. А тепер червоні
пропхнули в слуги босам у Кремлі.
Заслуг немало, тільки їх не видно.
А от його помітно здалеќа.
При Берії служив би очевидно
в політбюро на цирлі у ЧК.
Тепер кришує гопників у радах
і пробує з трибуни керувать,
кому що нада і кому не нада
голосовать,
чи нє галасавать.
***
Письменнику у радах тяжко.
Було б не тяжко так, якби
в подяку мав якусь гілляку
за щиру віру в комуняку
ще за Хрущовської доби.
На славу важко заробити,
та є заслуга головна,
що удалось йому створити
реальний образ Пацана.
Пішли герої в супостати,
апологети – у вожді,
аби своє компенсувати
електоратом у нужді.
Отак тихенько й притупились
стило і стилос голови.
Хвилин би з двадцять залишилось,
аби згадалось, що там снилось
в кінці останньої глави.
***
Неначе свій серед чужих,
такий статечний між скажених,
він ладен примирити всіх
на користь більш непримиренних.
З конторських лав економіст
два дні відсидів у прем’єрах.
Не треба кредо і девіз,
щоб сісти партії на хвіст
і виступати за кар’єру.
Шторми проходить на плаву
і ніби й не про нього йдеться,
що цербер з лобі підприємців
комусь пильнує булаву.