. …Ви розумієте, добре розумієте, що то значить «в степах?»
Там, перш усього, немає хапливості.
Там люди, наприклад, їздять волами.
Запряжуть у великий, поважний віз пару волів,
покладуть надію на Бога і їдуть.
Воли собі ступають, земля ходить круг сонця,
планети творять свою путь, а чоловік лежить на возі і їде.
В.Винниченко
Ми стоїмо -
під нами суне гойдом
у синій вирій
довгий шлях;
пручається межею можлинього,
в загаченому стріхами
ярмі кордону,
але поволі чимчикує,
наче хижа,
у думну стрічку
тужого вірша…
Ми робимо, поплічно,
глупу справу,
ніч рясна на заваду,
ще рясніше - вдень;
та - проча рушить,
опираючи мосли
на владу лави;
хитюцьки вади,
й не кажи,
але, що час -
то - жмень…
Ми створені тако -
породженьці довічної облоги,
що воля гуляє в судинах,
як судилось -
до судом;
аж, раптом, бач:
гартується у вогнищах діжок -
свідоміць,
стає жорсткіше:
хутко не збереш на продаж,
з упертих хортів-хуторян,
м`язьке хутро…
Гей, ген -
із вечора, до ранку!
Як, що було втрачати -
залишили
на дружню сподіванку,
тож, втім:
під нами суне шлях;
ми -
мізтько стоїмо…
.
