…З ліхтариком не вийшли (За мотивами вірша А. Ахматової)
...И на ступеньки встретить
Не вышли с фонарём.
В неверном лунном свете
Вошла я в тихий дом.
Под лампою зелёной,
С улыбкой неживой,
Друг шепчет: "Сандрильона,
Как странен голос твой..."
В камине гаснет пламя;
Томя, трещит сверчок.
Ах! кто-то взял на память
Мой белый башмачок.
И дал мне три гвоздики,
Не подымая глаз.
О, милые улики,
Куда мне спрятать вас?
И сердцу горько верить,
Что близок, близок срок,
Что всем он станет мерить
Мой белый башмачок.
_ * _
...З ліхтариком не вийшли
На сходинки стрічать.
І в місячному світлі
Ввійшла в дім тихий я.
Зелена лампа світить,
Друг сумно шепотів:
"О, Сандрилйоно, звідки?
І голос дивний твій..."
Згасав вогонь в каміні,
Скрип цвіркуна втомляв.
Мій черевичок білий
На згадку хтось забрав.
Мені дав три гвоздики,
Очей не смів піднять.
Та аргументів стільки!
Куди їх заховать?
І серцю гірко вірить,
Що час такий близький,
Що дасть усім примірять
Він черевичок мій.