Вона стояла,вдивляючись в новорічну ніч,крізь призму віконного скла,в будинок навпроти,де почергово ,де з потійністю мерихтіли райдужними кольорами святковий настрій осель і його мешканців.Хтось ще бігав по кухні,дехто доводив косметичне прибирання,хтось доводив дзеркальному відображенні свою незадоволеність до себе,а по осі між будинками біг чоловяга з пакуном і ялинкою в руках, на всіх парах,подумки вона побажала встигнути і щасливо зустріти свято,а можливо хтось стояв,як і вона,вдивлявсь у світ нічного зоряного неба,де перевеслами заплітались думки всіх бажань.Погляд у скляній нічній парцеляні,зустрівся з надзвичайними гірляндовими сонечками її ялинки,тодішнього щасливого сімейного життя.Сердечко ритмічно переливало бурхливу кров,яка доносилась у скроні і стуком ковальської наковальні,вибивала думку щасливої зустрічі нового року.Дзвінок приглушив звуки ковальського мистецтва і сердечний ритм перейшов на автоматну стрілянину з думкою,невже,невже...
Так,це був він, її чоловік і за громадянським і за церковним шлюбом і коханцем її любові.Пульс перебирав свою норму,норму щастя і чекання переосмислень.Поки вона вгамовувала вибухові амплітуди емоцій,ключ вправно зробив знайомий звук долі,рукою сили і незворотньої впененості їх любові.
Теплі,щирі обійми і його поцілунок,зняли всі непорозуміння їхнього життя.
Вони разом накрили білу сплетену незбагненими візерунками скатертину,наче своє життя витончене майстерністю невідомого.Запалені дві свічі горіли рівним полум"ям,яке трішки перехоплювалось у своїй полум"яній талії,від їхного дихання.Кімнату заповнював аромат помаранчевих,вражаючих своєю іспанською жагою.Вони вдивлялись у горизонт своїх блакитних очей і милувались наче вперше,але не хотілось припуститись думки,тільки б не в останнє.Від їхнього кохання світилось все: погляд,тиша фіксувала ритми сердець,які зливались з простором щастя.
Годинник,як поверхзвуковий аероплан, зайшов на злітну смугу,набиравпоступовий відлік переходу минулого і майбутнього,уже відомого і ще загадкового.Цей перехід,ці нулі, заповнюють міжпростір,різними бажаннями,мільйонів людей,а для неї,просто реальність зміни всього і цієї тиші,яка втягувала ці митті щастя. Перехід стрілочки,який цокає наче каблучками і перебирає сходинки-думки,це щось дивне і вище її свідомості.Вона затримує вдих і відпускає його тільки на першій долі секунди уже нового невідомого для них обох, нового року.
Шампанське перегравало їхнє почуття,бульбашками в келихах,випадало міні-коралами,гріховно- яблуневого молодого вина.
Привітання злилось поцілунками в обіймах кохання,забуття і пристрасті.Їхні тіла наливались спілими вишнями і виливались дозрілим вишняком кохання,змішаного з гірським запахом лаванди,терпкістю ялинкової притерності і енергією Візуя його середини.
Вона зрозуміла,що її кохання,пройшови терени випробувань,спокуси зла,освітлили її мрію,надію,віру воєдино.І зараз ця новорічна щаслива мить,видавала чуття вірності, натянутих струн кожної судинки обох,що видає тонкість мелодійних звуків кохання,бажання і їх любові тіла і душі.Допивши вино насолоди, їх тіла ще пульсували від щастя
про яке знали небеса,відчули небайдужі вітри і передалось в захмарні схови грози.Всесвіт..,впевнена вона,чув її,і виконав бажання в новорічну ніч,яка стала продовженням щастя,яке було підсвічено яликовими сонечками затишку їхнього куточку.
ID:
470023
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.01.2014 13:42:50
© дата внесення змiн: 03.01.2014 19:40:56
автор: Плискас Нина
Вкажіть причину вашої скарги
|