Жарт-ностальгія
Дощ іде, а ми скирдуем!
Трудодні собі готуєм,
Буде хліб, і буде сало,
Ой, в животі «загуркотало»,
Стос по більшенький бери,
Та на купу весь клади,
Мах-туди, мах-сюди,
Вже дістали «бороди»,
Дощ іде, а ми скирдуєм,
Голові – ми рапортуєм:
Поробили все – як слід,
Заробили…, аж обід,
Голова під парасолей,
Весь скрутився, як квасоля,
Землю «риє копитом»,
Пар із вух іде «щитом»,
Агротехніка гука,
Засучив вже рукава…,
Ох, ти ж трястя отаке,
Дощ оцей… усе псує…,
Де ж була ваша наука?
Розрахунок… у главбуха?!
І парторг мені… «молов»,
Що, обійдемо цей «облом»,
Хай-но, сіно погніє!
То життя моє… « спсує!»
Я вас всіх… перестріляю…!
Я вам… Сталіна згадаю…!
Буду пики тряпкой бити…,
Говоріть, як з наукою дружити!?
Йошкін кіт…, усім вам трястя!
Як сушить оце «нещастя»!?
Заблищало Сонце… миле!
Всі погрози відмінило!
Голова – все життя своє прокляв…,
І кудись… попрямував…
