Світ- пустеля, пісок сірий. І безвихідь- капкан. Як міраж образ твій, що у серці згинув. Хто на тебе так згубно вплинув? Прошу, думкою ти не зневаж. ... а колись же я в тебе вірив.
ID: 471141 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 08.01.2014 21:26:57 © дата внесення змiн: 10.01.2014 09:05:27 автор: fire_maroder
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie