Ось-ось неначе ти казати вчилась слово мама,
І перші літери училась говорить
Казала, що найкраща , що кохана…
Ні за що не захочеш розлюбить
Та промайнула мить ,
Тебе вже не впізнати – кричиш,
І почала ругатись матом
Лише ж в дитинстві ти казала – «НІ! Ніколи я не буду
більш грубити мамі!»
Ти накричала , грюкнула дверима.
Пішла із дому, думаєш крута!
Але ж пройшла лише одна година
Ти повернулась вся в сльозах, одна...
Так ніжно маму у обіймах затискаєш
І плачеш в рідне, любе , дороге плече
Люби, допоки серце буде битись,
Допоки у тобі любов живе!
