Зиркнула зима — почорніла крига,
Прибутна вода вийшла з берегів.
"Ані руш, сніги! Краще вже відлига"
Дивний перехід.
Роздяглись поля, прийнялись в озера,
Не зорати і не засіяти.
Качури в хвостах погойдали пера:
"Нумо до води!"
Заквітчався шлях проліском з-під снігу,
Скоро заросте стежка й до дверей.
Бусел заселивсь на даху і стріху
Зиче у людей.
На болотах вже квітне журавлина,
А зима сидить, склавши руки вхрест.
А під нею десь пріє горошина —
Складшає протест.
І гукає вслід, навздогін питає:
"Лютий, повернись, я зліплю намет!"
Розпластався плюс на міськім екрані,
Сильний конкурент...
Зиркнула зима. — пізно, вже в упряжці
Бережно снує сонця мимохідь,
Кай збагнув, коли нерви у натяжці —
Серце не болить.
Повиходили, зараділи люди,
Звідки ж знову сніг білий наваливсь?
Ганс чомусь казав, що весна прибуде,
Ми повірили.
2014