Давно, колись, в просторах цього часу,
Зустрів тебе, я вперше у житті,
Сподобалась мені ти так відразу,
Для мене дуже дивно це було тоді.
А зараз років п'ять вже промайнуло,
Я не дитина, так само як і ти,
Нічого б цього може б і не було,
Та судилося трохи часу разом нам пройти.
Симпатію дитячу упізнавши,
Я зрозумів, що все не просто так,
Бо почуття роки всі подолавши,
Навіть не змінилися ніяк.
Змінилось лише те, що ми майже дорослі,
Й пройшли вже шлях, дитячий до кінця,
Тепер не загубитися б в колоссі,
В колоссі довгого й мінливого життя.
Не втратити б тебе, на рівнинах долі,
Де розбивались тисячі сердець,
Мені здається я лишаюсь волі,
Коли від мене ти далеко десь.
А з тобою мені здається - що щасливий,
Так наче, ніколи й не страждав,
Та світ оцей такий мінливий,
Що краще б я навіки покохав.
Тебе, і більше вже нікого,
Тебе, бо краще не знайти,
Тебе, щоб пройти оцю дорогу,
З тобою ж, мені є куди іти..!
15.01.2013
ID:
476771
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 03.02.2014 08:14:40
© дата внесення змiн: 03.02.2014 08:14:40
автор: Сержак
Вкажіть причину вашої скарги
|