Не засмучуйся тим що зробив, ти минулим себе не кори,
Сонце вкривається хмарами, але з-за плям не впало згори,
Троянди вкриті шипами, джерела срібні з гряззю на дні,
Черв’як в солодкому бутоні й бактерії купаються в вині.
Так, всі люди мають вади і я в цьому вірші грішу,
З словами що зібрав в твій захист з тобою до пекла іду,
Нема в світі людей безгрішних, грішним з тобою став я,
Виправданням несу провину, що мала лиш бути твоя.
Принижуюсь, загладжую гріх твій, помилку твою,
Дурній, з примхи, провині розумність якусь надаю,
Як раб твій, мерзенний невільник, я за тобою іду,
Бо став тобі адвокатом, проти себе починаю тяжбу.
Я мимо волі своєї злодія власного спільником став,
Того, що душу і серце вирвав у мене і безсоромно украв.
Вільям Шекспір Оригінальний твір
No more be grieved at that which thou hast done:
Roses have thorns, and silver fountains mud,
Clouds and eclipses stain both moon and sun,
And loathsome canker lives in sweetest bud.
All men make faults, and even I in this,
Authorizing thy trespass with compare,
Myself corrupting salving thy amiss,
Excusing thy sins more than their sins are;
For to thy sensual fault I bring in sense -
Thy adverse party is thy advocate -
And 'gainst myself a lawful plea commence:
Such civil war is in my love and hate
That I an accessary needs must be
To that sweet thief which sourly robs from me.