Рожевий ранок, золоте багаття
Над лісом сонечко в морози розпалило,
Літак повзе по срібному лататтю –
Він, мов жучок, розкрив маленькі крила.
Безодня синя бавить «комашину»,
Хмарини попід крильця підсува –
Літак повзе по небу без упину,
Тихіша рокіт та мовчать слова.
Лищ промінці вирізблюють стежину:
Скриплять на білім полі різачки –
І сиплять діаманти без упину,
Виблискують на відстані руки
І падають в долоні тихим щемом –
Співа душа, і сонечко встає…
Ще літачок повзе в лататті небом –
Це все так рідне і це все моє!
26.01.2014 року