Кривавим туманом наосліп йдемо,
Облом за обломом, лукавство промов,
Пусті обіцянки летять, наче град,
Щоб знову на ранок новий маскарад.
Вростають у совість ці маски ганьби,
В тенета ще ловлять частину юрби.
Знецінене слово, як, власне, й життя,
Під ночі покровом хтось люд розіп'яв.
Втомились облуду спивати щодень,
Служити приблуді, що в прірву веде...
Вже час обирати таких вожаків,
Щоб рвалися ґрати навіки віків.
У димі Майдану десь ходить Герой,
Омитий вогнями, що страх свій зборов,
Для кого Вкраїна є понад усе,
Хто з гідністю сина стяг Волі несе.
Вдивляємось в лиця, питаєм: "Ти хто?
Де гідності лицар, де наш Вашингтон???"
