Коли загасне свічка нашого кохання,
Тоді вона розпалить полум`я розлуки
І ми забудем, що таке світання.
Світанок разом зустрічать без муки.
А пам’ятаєш, як мене поцілував раптово.
Знаєш, як вишні цвітуть: пахнуть на світ.
Так, й нам разом було чудово
Та все вже пройшло і обсипався цвіт.
Уже ти не маниш своїм поцілунком
І сонце тепер вже не світить так, як колись
І квіти пам’ятаєш малював ти візерунком
Та відтепер наші дороги розійшлись.
Забути все ти зможеш, в це я вірю,
Але ти не забудь одну – єдину ту лілію,
Яку подарували двом закоханим на віру,
Тоді у парку, як ми притулились до воріт.
