бережи себе, коли йдеш львівською бруківкою на підборах.
бережи себе, коли куриш біля відчиненого вікна в березневий холод.
бережи себе, коли сідаєш у таксі і кажеш "відвезіть мене до вокзалу".
і не кажи потім, що я не попереджала.
бережи бог, якщо війна все ж таки спалахне, люди загинуть.
бережи бог кожного як мати береже єдину свою дитину,
бо усі ми лише всихаючі немовлята, які доскону
міряються зброєю, коханками та коронами.
що з нас взяти? можна випотрошити тіло й кошель.
два чудових спогади, десять добрих, ну що ще?
але й це вже багато, як дати мільйона безнадійному жебракові
після зайвої пляшки вина біля Ратуші у Львові.
