(За однойменним фільмом)
Неначе сон вривається в свідомість,
Чи сьогодення – жалюгідний сон:
Вглядаюся в стежини невідомі,
Шукаючи в них логіку й закон…
Тут в бій ідуть рішучі аматеї,
Бо їхня доля й завтрашнє на зламі –
Вони ж, творці будущини своєї,
Усім загарбника вказали на кордон –
І квітне Ейва новими піснями…
Неначе в сон вривається свідомість,
Неначе сон виписує закон…
Оце і все – малюю паралелі,
І бачу в кожній справі позитрон,
Гоню від себе думки невеселі,
Що розбрелись чомусь в моєму домі…
А в Ейви дні скінчилися печалі…
А десь добро і зло заснуть у втомі,
Де все бряжчать Тиранії медалі…